Привітання

  • Увеличить размер шрифта
  • Размер шрифта по умолчанию
  • Уменьшить размер шрифта
загрузка...
Головна Для Закоханих
Для Коханої та Коханого


***

Сказала ти, промовила лиш чутно
І капнула сльоза на слово "прощавай".
Душа його здригнулась каламутно,
Він знав, що прийде час залишити твій рай.

Цілунок спогадів нагадує про ночі,
Забудеш ночі - пригадаєш дні,
Коли в його побачиш свої очі
Знай він прийде, він все віддасть тобі.

Ти знов одна, в кімнаті сни літають
І магія думок торкається щоки.
Тут спогади живуть, вони тебе кохають,
Вони минуть та перш пройдуть роки.

***

Багато ніжних слів звучало в адрес твій.
Багато чула ти обіцянок, признань в коханні.
Як говорю це я, повір це голос серця мій,
Не хочу я щоб ти відчула смак страждання...

***


Пташині потрібні крила
Кризі - холодна вода
А мені тільки ти, моя мила
Я так хочу щоб ти була моя
І відчути тепло твого тіла
Довірившись твоїм ніжним губам
Я для тебе зроблю, моя мила,
Все що хочеш, навіть серце своє віддам.
Перший раз у житті я кохаю
Не жаліючи навіть себе
Наймилішу дівчину на світі
Певно ти здогадалась - ТЕБЕ

***

Небо у темні хмари одіте.
Дощ свою музику гра.
Ти дома одна, ти одна.
Ти згадуєш усе що було.
Згадаєш і школу, і друзів
Та основне ти згадаєш Його –
Веселого, доброго, ніжного.
Згадаєш ті миті життя.
І тихо сльоза упаде.
Ти стараєшся забути те,
Та в серці любов не помре.
Поплачеш. Дощ перестане.
Сонце вийде з-за хмар.
Ти сльози утреш, усміхнешся,
А душа від болі ридатиме.
Почуєш. Побачиш. Згадаєш.
І знову захочеш вернути той час:
Коли у житті була радість,
Коли день здавався миттю,
А рік тільки днем.
Та не вернеться! Не проси!
Почуєш – вдай, що здалось.
Побачиш – усміхнись, промовчи.
Згадаєш – не плач, не вернеться.
Не проси! Не проси!

***

Я просто – жодна інша: я – це я.
Я теж живу.
І вмію ще любити.
Я вперта, і наївна, і крихка,
Але така, що ладна все простити.
Я трохи вредна, я така, як є.
В зіницях сумнів деколи ночує
Але ти чуєш, я – твоє, твоє
Оте свічадо, що тебе відчує
Душею й тілом –
Без усяких фальш,
Без перебільшень,
Без якихось зверхонь…
Захочеш ти - ми підемо ще дальш,
Туди, де коні щастям мчуться верхи,
Туди, де шовк і павутиння рук,
Туди, де очі плачуть від цілунків,
Де буде терпко від жаданих мук,
І солодко від хвиль дарунків…
А я боюсь. Ти знаєш, я боюсь,
Якби раптово тілом захотіла, -
Я об покору ніжно розіб’юсь
Й зів’юсь сльозою я до твого тіла…
А я боюсь, якби ти захотів,
То цілував би ноги та долоні…
Любив й любив, і може й би не вмів,
Проте збирав би солод весь солоний…
Я є така, прости, я є така,
Прийми мене таку, яку ти любиш.,
За те я буду завтра лиш твоя,
І обіцяю, що мене не згубиш…

***

У місячні весняні ночі
Коли усе вже уві сні
Я знову бачу ясні очі -
Вони всміхаються мені.
Такі ранкові і привітні,
Як перший пролісок весни.
Серед юрби вони помітні.
Найкращі, над усе вони!
Вони всміхаються ласкаво,
А інколи такі сумні...
В них відображення яскраве -
Найкращі почуття твої.

***

Кохана, вітаю тебе зі святом за яке маю поцілувати в губи тебе 19 раз, солодко-солодко! Не знаю як тебе, але мене від рання в жар кидає від думки про
твої палкі обійми, про дотик, шепіт губ, від спогадів про нічні танці під музику весільну. Хочу щоб такі думки та спогади були не тільки нашим минулим,
але й неодноразово повторювались в майбутньому! Люблю тебе!

***

Дві половинки серця,
Блукають по землі,
Дві половинки серця,
Сумують у житті,
Сумують і не знають
Чи стрінуться колись,
Але любов несе їх
Крізь час на відстань сліз

***

Ким є людина без кохання - кораблем з розірваним вітрилом, птахою із зламаним крилом в чужім краю, поетом, що згубив рифму, самотнім пілігримом, який
заблукав на півдорозі між життям та вічністю.

***

Ти є вітрилом мого корабля
Кохання крилами для мене стало,
Ти Муза, пілігримова зоря
Ти є усе чого мені так бракувало.



 
загрузка...

---


---


Яндекс.Метрика